Розглянуто понятійний апарат соціології, класичні та сучасні соціологічні теорії й ідеї. Розкрито сутність суспільних феноменів: суспільство, соціальна структура, соціальна стратифікація, соціальний інститут, соціальна організація, культура, сім'я, освіта, особистість. Викладено питання прикладної соціології. Наведено теоретичну, комплексну, аналітичну, емпіричну характеристики соціології як науки.

Рассмотрены понятийный аппарат социологии, классические и современные социологические теории и идеи. Раскрыта сущность общих феноменов: общество, социальная структура, социальная стратификация, социальный институт, социальная организация, культура, семья, образование, личность. Изложены вопросы прикладной социологии. Приведены теоретическая, комплексная, аналитическая, эмпирическая характеристики социологии как науки.

На основі ізотерм адсорбції азоту розраховано поверхневу фрактальну розмірність природних мінеральних дисперсій (донних осадів) з ізотерм адсорбції за допомогою рівняння Френкеля - Хеслі - Хілла (FHH). Зразки виявляють поверхневу фрактальну поведінку в різних інтервалах відносних тисків. Показано зв'язок фрактальної розмірності з питомою поверхнею та структурно-механічними і реологічними характеристиками.

Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до термінологічного витлумачення та співвідношення понять "віра", "релігія", "релігійність", визначення структурних компонентів, показників і критеріїв останньої, а також наявних дослідницьких проблем щодо названого на теоретичному та емпіричному рівнях.

The effective viscosity of the dispersions formed by sea bottom deposits and clay minerals glauconite and hydromica is studied using the methods of rheological experiments and a numerical simulation of structural mechanical properties. The rheological properties of natural and acid-activated clay suspensions are investigated. The acid activation is shown to result in a noticeable decrease of the suspension viscosity.

Проаналізовано певні аспекти ціннісного світу сучасних українців, зокрема місця релігії і релігійності в системі їх цінностей і життєвих пріоритетів. Охарактеризовано взаємозв'язк між вірувальною самоідентифікацією респондентів і базовими ціннісно-світоглядними позиціями. Зроблено висновок про те, що першочерговою цінністю в сучасному українському суспільстві, незалежно від вірувальної ідентифікації людей, є сімія. Наявність віри в людини (згідно із самовизначенням себе як віруючої) є певним внутрішнім морально-етичним кодексом. Особи з релігійними переконаннями більш негативно, ніж невіруючі, сприймають такі соціальні проблеми, як хабарництво, проституція, гомосексуалізм, наркоманія, демонструють більшу вимогливість до цінності життя та власної поведінки.

За допомогою методу Монте-Карло досліджено процес утворення структури типу кавового кільця у процесі випаровування краплі суспензії, наповненої колоїдними частинками. Розрахунки проведено для двовимірної моделі краплі з урахуванням радіального потоку суспендованих частинок, що спрямований до лінії трифазного контакту. Досліджено залежності ширини кавового кільця від початкової концентрації частинок і коефіцієнта радіального потоку.

Представлено інноваційний молодіжний проект U-Report та його окремі інструменти: буллінг, кібербуллінг, діти та молодь з інвалідністю, міграційний потенціал молоді, економічні права та можливості жінок.

Розглянуто думки українських експертів з релігійної проблематики щодо змін у релігійній сфері українського суспільства протягом 2016 - 2019 рр., зокрема, в контексті отримання Україною Томосу та пов'язаних з цим майбутніх перспектив у релігійному, державно-церковному, соціально-релігійному полях. Наведено експертне бачення наявних і потенційних проблем між православними церквами різних юрисдикцій та центральними органами влади в Україні. Приділено увагу оцінкам експертів рівня підтримки заходів з реформування відносин між православними церквами різних юрисдикцій та державою з боку центральних органів влади, населення, західних і міжнародних організацій та з боку самих релігійних організацій, а також рівня поінформованості щодо таких заходів. Акцентовано увагу на висловлених експертами рекомендаціях для гармонізації відносин між православними церквами різних юрисдикцій і центральними органами влади в Україні.

Мета роботи - провести оцінку результатів хірургічного лікування хворих на вторинний і третинний гіперпаратиреоз із хронічною нирковою недостатністю, які одержують нирковозамісну терапію (гемодіаліз та перитонеальний діаліз) та мешкають у Вінницькій області. На базі Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру за період 2012 - 2017 рр. виконано оперативні втручання 36 пацієнтам, які перебували на гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість нирковозамісної терапії (стаж діалізу) становила від 1,7 до 18 років. У 12 хворих було виконано субтотальну паратиреоїдектомію, у 24 - тотальну паратиреоїдектомію з автотрансплантацією частки прищитоподібної залози (ПЩЗ) у м'язи плеча. Показання до оперативного втручання визначала мультидисциплінарна команда у складі нефролога, хірурга та анестезіолога, а саме: значне підвищення рівня паратгормону, посилення свербіння шкіри, збільшення інтенсивності болю у суглобах, виразна слабкість м'язів, прогресування гіперкальціємії. Протипоказанням до операції була наявність серцево-судинної недостатності та некоригованої артеріальної гіпертензії. Пацієнти з анемією тяжкого ступеня потребували передопераційної підготовки тривалістю у середньому 3 - 4 тиж, у всіх випадках застосовували препарати заліза та еритропоетин. Трьом хворим було виконано повторне оперативне втручання за показаннями (підвищення рівня паратгормону). Термін між першою та повторною операціями становив у середньому від 8 міс до 4 років. У період до призначення діалізу був прооперований один пацієнт. У 4 хворих під час операції на ПЩЗ одночасно виконано: у 2 - гемітиреоїдектомію, ще у 2 - тиреоїдектомію. Двом пацієнтам на підставі даних гістологічного дослідження встановлено діагноз високодиференційованого раку щитоподібної залози. Показаннями до повторних оперативних втручань був рецидив захворювання після первинної субтотальної паратиреїодектомії зі збереженням 1/3 або 1/4 залози. В одному випадку причиною рецидиву була одна невиявлена ПЩЗ, яка розташовувалась за грудиною. Рутинно сканування з технецієм-МІБІ на етапі планування первинної операції не застосовували. Під час підготовки до операції з приводу рецидиву захворювання сканування виконано у всіх випадках. Основним методом візуалізації ПЩЗ у передопераційний період було ультразвукове дослідження шиї. У 10 випадках як додатковий метод візуалізації ПЩЗ використовували спіральну комп'ютерну томографію з високою роздільною здатністю без контрастування. Після операції летальних випадків не було. Висновки: хірургічне лікування хворих на гіперпаратиреоз із хронічною нирковою недостатністю вимагає тісної співпраці мультидисциплінарної команди у складі нефролога, хірурга та анестезіолога. Питання щодо визначення обсягу оперативного втручання з приводу третинного та вторинного гіперпаратиреозу (паратиреоїдектомія з трансплантацією частки ПЩЗ у м'язи плеча у першому випадку чи субтотальна паратиреоїдектомія з формуваннями кукси 3 - 4 мм в об'ємі з максимальним збереженням кровопостачання тканини ПЩЗ у другому випадку) потребує подальшого вивчення. Для оцінки результатів хірургічного лікування цієї категорії пацієнтів необхідно проводити більш тривале спостереження у післяопераційний період.

Мета роботи - провести оцінку результатів хірургічного лікування хворих на вторинний і третинний гіперпаратиреоз із хронічною нирковою недостатністю, які одержують нирковозамісну терапію (гемодіаліз та перитонеальний діаліз) та мешкають у Вінницькій області. На базі Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру за період 2012 - 2017 рр. виконано оперативні втручання 36 пацієнтам, які перебували на гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість нирковозамісної терапії (стаж діалізу) становила від 1,7 до 18 років. У 12 хворих було виконано субтотальну паратиреоїдектомію, у 24 - тотальну паратиреоїдектомію з автотрансплантацією частки прищитоподібної залози (ПЩЗ) у м'язи плеча. Показання до оперативного втручання визначала мультидисциплінарна команда у складі нефролога, хірурга та анестезіолога, а саме: значне підвищення рівня паратгормону, посилення свербіння шкіри, збільшення інтенсивності болю у суглобах, виразна слабкість м'язів, прогресування гіперкальціємії. Протипоказанням до операції була наявність серцево-судинної недостатності та некоригованої артеріальної гіпертензії. Пацієнти з анемією тяжкого ступеня потребували передопераційної підготовки тривалістю у середньому 3 - 4 тиж, у всіх випадках застосовували препарати заліза та еритропоетин. Трьом хворим було виконано повторне оперативне втручання за показаннями (підвищення рівня паратгормону). Термін між першою та повторною операціями становив у середньому від 8 міс до 4 років. У період до призначення діалізу був прооперований один пацієнт. У 4 хворих під час операції на ПЩЗ одночасно виконано: у 2 - гемітиреоїдектомію, ще у 2 - тиреоїдектомію. Двом пацієнтам на підставі даних гістологічного дослідження встановлено діагноз високодиференційованого раку щитоподібної залози. Показаннями до повторних оперативних втручань був рецидив захворювання після первинної субтотальної паратиреїодектомії зі збереженням 1/3 або 1/4 залози. В одному випадку причиною рецидиву була одна невиявлена ПЩЗ, яка розташовувалась за грудиною. Рутинно сканування з технецієм-МІБІ на етапі планування первинної операції не застосовували. Під час підготовки до операції з приводу рецидиву захворювання сканування виконано у всіх випадках. Основним методом візуалізації ПЩЗ у передопераційний період було ультразвукове дослідження шиї. У 10 випадках як додатковий метод візуалізації ПЩЗ використовували спіральну комп'ютерну томографію з високою роздільною здатністю без контрастування. Після операції летальних випадків не було. Висновки: хірургічне лікування хворих на гіперпаратиреоз із хронічною нирковою недостатністю вимагає тісної співпраці мультидисциплінарної команди у складі нефролога, хірурга та анестезіолога. Питання щодо визначення обсягу оперативного втручання з приводу третинного та вторинного гіперпаратиреозу (паратиреоїдектомія з трансплантацією частки ПЩЗ у м'язи плеча у першому випадку чи субтотальна паратиреоїдектомія з формуваннями кукси 3 - 4 мм в об'ємі з максимальним збереженням кровопостачання тканини ПЩЗ у другому випадку) потребує подальшого вивчення. Для оцінки результатів хірургічного лікування цієї категорії пацієнтів необхідно проводити більш тривале спостереження у післяопераційний період.

Представлено дані соціологічного опитування громадськості столиці у контексті особливостей включеності киян в інформаційний простір щодо процесів європейської та євроатлантичної інтеграції. Проаналізовано рівень обізнаності представників різних соціально-демографічних груп киян щодо засад діяльності та структури ЄС і НАТО. За масивом опитаних киян і крізь призму різного рівня наявних знань щодо міжнародних організацій оцінено рівень потреби киян у додаткових знаннях з цього питання; наведено динаміку їхнього ставлення до ЄС і НАТО протягом останніх 5 років; виявлено найсуттєвіші чинники формування у киян уявлень про ці міжнародні організації та рівень їхньої довіри різним інформаційним джерелам; виокремлено критерії рівня довіри до інформації в ЗМІ у цілому та в контексті розширення інформації про ЄС і НАТО зокрема; визначено пріоритетні питання в інформаційній кампанії щодо європейської та євроатлантичної інтеграції; проаналізовано ставлення киян до зовнішньополітичного європейського курсу України - руху до ЄС та НАТО в динаміці 2006 - 2019 рр. З огляду на необхідність максимальної включеності громадськості в інформаційний простір щодо процесів європейської та євроатлантичної інтеграції, крім наявної в українському комунікаційному просторі раціонально викладених матеріалів про ЄС і НАТО, орієнтованих на реципієнта ("шукача такої інформації"), доцільно запровадити "полегшений" формат донесення важливих знань про організації та перспективи вступу України до них для пасивного реципієнта, не зацікавленого в подібних знаннях. Проведення ж моніторингу громадської думки є ефективним способом здійснення "зворотного зв'язку" між суб'єктами інформаційної кампанії та аудиторією, а популяризація результатів таких досліджень може бути корисною як для суб'єктів формування інформаційно-просвітницьких кампаній на різних рівнях, так і для різних груп реципієнтів.

За даними опитування визначено ставлення українського населення до таких складових соціальних і політичних процесів сучасної України, як зовнішньополітичний курс держави; обмеження певних груп громадян у виборчому праві; екологічна ситуація в макрорегіонах проживання; вакцинація. Проаналізовано дані оцінки українцями політичної ситуації в державі та рівня напруженості у суспільстві. Вивчено потенційні поведінкові реакції громадян України на незадоволеність соціально-політичними процесами в державі. Досліджено рівень довіри українців на кінець 2021 р. до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Президента України В. Зеленського, Національного банку України, політичних партій, вітчизняних засобів масової інформації, відомих українських політиків.

Наведено результати соціологічного дослідження щодо актуальних для релігійних меншин проблем їх функціонування в сучасній Україні. Відповідно до отриманих даних, головними є юридичні аспекти щодо законодавства, насамперед, майнових прав, державної реєстрації, набуття статусу юридичної особи, отримання або придбання землі в користування або побудову культової споруди тощо. Серед актуальних проблем, з якими стикаються релігійні меншини, є економічні, соціальні, гуманітарні (зокрема, освітні). Респондентами (вірянами релігійних меншин) зазначалося про порушення права на забезпечення релігійних потреб вірян під час військової служби (зокрема, капеланство); утиски в реалізації права на участь у доброчинній діяльності (наприклад, волонтерство, робота з групами ризику - споживачами наркотичних засобів і психотропних речовин, алкогольних напоїв, колишніми в'язнями тощо); труднощі з реалізацією права на придбання та використання предметів релігійного призначення, зокрема, обмеження переліку предметів, дозволених для ввезення християнською, переважно православною традицією тощо; порушення права вірян релігійних меншин на самовираження та/або упереджене ставлення громадськості та/або відмова у працевлаштуванні через зовнішній вигляд вірян, відповідно до вимог віри; подання невивіреної або заангажованої інформації про релігійні меншини в ЗМІ як джерело формування негативної громадської думки у ставленні до релігійних меншин. Виявлено, що державна політика у релігійній сфері щодо релігійних меншин є недостатньо розробленою, і це гальмує процес інтеграції України в європейське міжнародне співтовариство та підсилює маргіналізованість самих релігійних меншин, уможливлює конфліктогенність суспільства, ускладнює участь релігійних меншин у міжрелігійному та державно-конфесійному діалозі. Реалізація прав і свобод релігійних меншин потребує кооперації експертів, державних службовців, ЗМІ та самих вірян релігійних меншин.